“емн≥ стол≥тт¤

   ≤стор≥¤ √рец≥њ п≥сл¤ дор≥йського вторгненн¤ починаЇтьс¤ неначе заново. «нову в≥дбуваЇтьс¤ розкладанн¤ перв≥снообщинних в≥дносин, формуванн¤ державност≥, в≥дродженн¤ матер≥альноњ культури. ÷ей пер≥од тривав приблизно з XI по IX стол≥тт¤ ≥ називаЇтьс¤ “емними стол≥тт¤ми, а також гомер≥вським пер≥одом, оск≥льки в≥домий насамперед за поемами Ђ≤л≥адаї ≥ Ђќд≥ссе¤ї, приписуваними авторству √омера. “емн≥ стол≥тт¤ Ч доба натурального господарства, адже з ус≥х дос¤гнень м≥кенц≥в дор≥йц≥ запозичили т≥льки гончарне коло, техн≥ку обробки металу та прийоми кораблебудуванн¤, культуру вирощуванн¤ винограду ≥ оливкових дерев. ¬т≥м дор≥йц≥ принесли з собою мистецтво виплавки ≥ обробки зал≥за, практику використанн¤ його не т≥льки ¤к прикраси, але й у виготовленн≥ знар¤дь та в≥йськов≥й справ≥.

   Ќаприк≥нц≥ гомер≥вського пер≥оду в≥дбулос¤ становленн¤ допол≥сноњ сусп≥льноњ орган≥зац≥њ. “акож в≥домо, що до IX стол≥тт¤ √рец≥ю насел¤ли племена: еол≥йц≥ Ч ѕ≥вн≥чну √рец≥ю, дор≥йц≥ Ч —ередню √рец≥ю ≥ сх≥дний ѕелопоннес, ≥он≥йц≥ Ч јттику, ахейц≥, ¤ким вдалось зберегти самост≥йн≥сть, були вит≥снен≥ дор≥йц¤ми в јркад≥ю ≥ јхею. «рештою найважлив≥ша под≥¤ цього пер≥оду Ч початок давньогрецькоњ колон≥зац≥њ остров≥в ≈гейського мор¤ ≥ узбережж¤ ћалоњ јз≥њ: п≥вн≥чн≥ райони засел¤лис¤ еол≥йц¤ми, центральн≥ райони (в≥дом≥ ¤к область ≤он≥¤) Ч ≥он≥йц¤ми, п≥вденн≥ Ч дор≥йц¤ми.

   јрхањчний пер≥од

   Ќастанн¤ зал≥зноњ доби мало величезне значенн¤ Ч метал став дешевим та доступним, що спри¤ло поступовому зростанню господарськоњ самост≥йност≥ окремоњ родини та ослабленн¤ њњ залежност≥ в≥д родовоњ орган≥зац≥њ. ¬≥дд≥ленн¤ ремесел в≥д землеробства позначило перех≥д до обм≥ну, виробництва не т≥льки дл¤ власних потреб, але й дл¤ ринку, внасл≥док чого активно розвиваютьс¤ м≥ста. ¬≥дтак в пер≥од VIIIЧVI стол≥ть до н. е. в≥дбуваЇтьс¤ становленн¤ пол≥с≥в Ч розр≥знених др≥бних суверенних м≥ст-держав, об'Їднаних т≥льки сп≥льн≥стю мови, рел≥г≥њ, культурних традиц≥й, пол≥тичних ≥ торгових зв'¤зк≥в. ≈коном≥чно необх≥дним стаЇ заснуванн¤ нових колон≥й та зб≥льшенн¤ числа раб≥в ¤к основноњ робочоњ сили.

ƒавньогрецька колон≥зац≥¤ в VI стол≥тт≥ до н. е.

   Ќа VIIЧVI стол≥тт¤ до н. е. припадаЇ розкв≥т грецькоњ колон≥зац≥њ у —ередземномор'њ ≥ ѕ≥вн≥чному ѕричорномор'њ. “≥льки вих≥дц≥ з ћ≥лета заснували 70 колон≥й на узбережж≥ „орного мор¤. ¬одночас в сам≥й √рец≥њ ƒельфи ≥з оракулом јполлона та ќл≥мп≥¤ ≥з ’рамом «евса та ќл≥мп≥йськими ≥грами набули значенн¤ загальногрецьких рел≥г≥йних центр≥в найб≥льш шанованих бог≥в. √рецька торг≥вл¤ стала фактично м≥жнародною, мала збут ≥ на зах≥дних, ≥ на сх≥дних ринках. Ќатом≥сть в √рец≥ю ввозились раби, сировина, предмети розкош≥, а також продукти харчуванн¤ дл¤ все зростаючого населенн¤ пол≥с≥в. ” л≥д≥йц≥в в VII стол≥тт≥ греки запозичили карбуванн¤ монет.

   ¬же у VI стол≥тт≥ до н. е. розгортаЇтьс¤ боротьба демоса проти аристократ≥њ, в руках ¤коњ зосереджувалась земл¤. ¬ јф≥нах архонт —олон запровадив низку реформ, а головне скасував боргове рабство, що заклало основи јф≥нськоњ демократ≥њ. ѕроте оп≥р аристократ≥њ був наст≥льки потужним, що приборкати њњ могла т≥льки збро¤. “ак в грецьких м≥стах сформувалас¤ особлива форма тиран≥њ, ¤ка мала на мет≥ захист сел¤н та рем≥сник≥в: в  оринф≥ Ч тиран≥¤  ≥псела та ѕер≥андра; в јф≥нах Ч тиран≥¤ ѕ≥с≥страта ≥ подальш≥ реформи  л≥сфена, на —амос≥ Ч тиран≥¤ ѕол≥крата, а також тиран≥њ м≥ст —≥к≥ону, ћ≥лету, ≈фесу тощо.

    Ќаприк≥нц≥ архањчного пер≥оду в багатьох пол≥сах поширюЇтьс¤ рабство, незалежно в≥д форми орган≥зац≥њ пол≥су, зокрема в економ≥чно потужному  оринф≥ та демократичних јф≥нах. ¬одночас в ол≥гарх≥чн≥й —парт≥, на  рит≥ та в јргос≥ побутували певн≥ риси родового ладу, а в громадах ≈тол≥њ, јкарнан≥њ та ‘ок≥ди збер≥галось натуральне господарство. Ќа тл≥ такого багатоман≥тт¤ ≥ з пол≥тичних, ≥ з економ≥чних причин грецьк≥ м≥ста починають суперництво, виникаЇ ѕелопоннеський союз, очолений —партою, Ч в≥йськовий союз м≥ст ѕелопоннесу дл¤ сп≥льного веденн¤ воЇн та придушенн¤ повстань ≥лот≥в.

                                              ласичний пер≥од

    ласичний пер≥од Ч доба найвищого розкв≥ту давньогрецького сусп≥льства ≥ культури, ¤кий припав на VЧIV стол≥тт¤ до н. е. Ќайвпливов≥шим пол≥тичним ≥ культурним центром п≥сл¤ перемоги у греко-персидських в≥йнах стали —тародавн≥ јф≥ни, ¤к≥ сто¤ли на чол≥ оборонного ƒелоського союзу серед пол≥с≥в остров≥в ≈гейського мор¤, його зах≥дного, п≥вн≥чного та сх≥дного узбережж¤.

«ображенн¤ греко-перськоњ в≥йни в наш час у ф≥льм≥ "300 спартанц≥в". 

   —воЇњ максимальноњ могутност≥ ≥ культурного розкв≥ту јф≥ни дос¤гли, коли на чол≥ держави став видатний пол≥тичний д≥¤ч, полководець, прихильник демократичноњ парт≥њ ѕерикл, що 15 раз≥в обиравс¤ стратегом. ÷ей пер≥од в≥домий в ≥стор≥ограф≥њ ¤к Ђ«олоте стол≥тт¤ ѕериклаї, хоча був в≥дносно нетривалим.ѕеренесенн¤ скарбниц≥ ƒелоського союзу з ƒелоса в јф≥ни, ст¤гненн¤ плати Ч форосу з союзник≥в, обмеженн¤ в≥льноњ торг≥вл≥ на мор≥, каральн≥ експедиц≥њ, клерух≥њ Ч все це викликало у союзник≥в обуренн¤ ≥ бажанн¤ зв≥льнитись в≥д зобов'¤зань. ѕаралельно назр≥вали й конфл≥кти поза союзом: економ≥чна боротьба м≥ж јф≥нами та  оринфом в сфер≥ торг≥вл≥, з≥ —партою Ч за верховенство в √рец≥њ. 431 до н. е. почалась наймасштабн≥ша в≥йна в ≥стор≥њ —тародавньоњ √рец≥њ Ч ѕелопоннеська в≥йна, що зак≥нчилась нищ≥вною поразкою јф≥н, втратою волод≥нь ≥ прив≥лењв, а —парта встановила свою гегемон≥ю.

   Ќаростала Ђкриза пол≥суї: р≥с внутр≥шньопол≥сний антагон≥зм м≥ж б≥днотою та багат≥¤ми; вивищувались метеки (чужоземц≥ в пол≥с≥), розповсюдженн¤ рабства не давало змоги знайти найману працю, Їдиним засобом ≥снуванн¤ залишалос¤ веденн¤ в≥йни (тому нер≥дко грецьк≥ найманц≥ воювали ≥ в арм≥њ перс≥в). „аст≥ м≥жусобн≥ в≥йни ще б≥льше послаблювали пол≥си, вони вже не були спроможними захистити своњх громад¤н. «рештою 395 до н. е. спалахнула  оринфська в≥йна, в результат≥ ¤коњ ѕерс≥¤ нав'¤зала грекам принизливий јнталк≥д≥в мир, за виконанн¤м ¤кого мала стежити —парта. “аким чином вона ставала головним ворогом, дл¤ боротьби з≥ —партою створений ƒругий јф≥нський морський союз. ’оча ‘≥ви перемагають —парту при Ћевктрах, спроба јф≥н нав'¤зати свою волю призводить до новоњ —оюзницькоњ в≥йни, ≥ союз розпадаЇтьс¤.

   ¬ пер≥од слабкост≥ грецьких пол≥с≥в розпочинаЇ своЇ вивищенн¤ ћакедон≥¤. ÷ар ‘≥л≥пп ≤≤ ћакедонський посл≥довно завойовуЇ ‘ессал≥ю, ‘ок≥ду, ’алк≥ду ≥ ‘рак≥ю. јнтимакедонська коал≥ц≥¤, ≥деологом ¤коњ виступав ƒемосфен, зазнала нищ≥вноњ поразки у битв≥ при ’еронењ 338 до н. е. ƒо 337 до н. е. створено  оринфський союз грецьких держав на чол≥ ≥з ћакедон≥Їю, скр≥зь введено македонськ≥ гарн≥зони ≥ встановлено ол≥гарх≥чн≥ режими.