ћ”«» ј

    ƒавньогрецька музика, музика —тародавньоњ √рец≥њ Ч складова частина одн≥Їњ з найдавн≥ших музичних культур св≥ту Ч музики народ≥в —ередземномор'¤. ћала значний вплив на подальший розвиток Ївропейськоњ музичноњ культури (¤к через народну музику, так ≥ через урочисту церковну). « грецькоњ мови походить саме слово Ђмузикаї (буквально Ч дар муз).ƒо сьогоденн¤ давньогрецька музика д≥йшла до нас лише у вигл¤д≥ фрагмент≥в нотних запис≥в, що були виконан≥ грецькими ≥ ф≥н≥к≥йськими буквами. ÷е Ч музика до п≥сн≥ (стасиму) ≥з драми ЂOрестї ≈вр≥п≥да; два г≥мни јполлону (138 ≥ 128 до н. е.); похоронна й л≥рична п≥сн≥; 12 р¤дк≥в пеана; 4 р¤дка музики на самогубство A¤нта ≥ де¤к≥ ≥нш≥. ¬≥домост≥ про давньогрецьку музику почерпнут≥ з л≥тературних джерел, теоретичних трактат≥в давньогрецьких мислител≥в та образотворчого мистецтва.

     Ќайдавн≥ш≥ джерела в≥днос¤тьс¤ до 3Ч2 тис¤чол≥ть до нашоњ ери. ÷е зображенн¤ з  риту найдавн≥ших струнних ≥нструмент≥в, сцен гри на л≥р≥ й авлос≥, статуетки арф≥ст≥в ≥ флейтист≥в з  ≥кладських остров≥в. B поемах √омера, що в≥дбили побут м≥кенського сусп≥льства к≥нц¤ 2-го тис¤чол≥тт¤ до н. е., говоритьс¤ про використанн¤ музики у трудових процесах, рел≥г≥йн≥ церемон≥њ ≥ народн≥ св¤та. Ќа аттичних дип≥лонських вазах (8-7 стол≥тт¤ до н. е.) зустр≥чаютьс¤ зображенн¤ процес≥й, що виконують п≥сню хором. ƒельф≥йський кам≥нь, на ¤кому викарбувано г≥мн јполлону. ћузична нотац≥¤ виконана р¤дком окремих символ≥в, що сто¤ть над основним р¤дком Ч текстовим.            

ƒавньогрецька ћуза

     ћузика знайшла своЇ в≥дображенн¤ у давньогрецьк≥й м≥фолог≥њ. Ќайдавн≥ша епоха музичного розвитку зв'¤зувалас¤ в грецьких переказах з ≥менем м≥ф≥чного силена Mарс≥¤, ¤кий вступив у музичне змаганн¤ з Aполлон, перем≥г його, ≥ тим самим викликав його гн≥в. ‘риг≥йське походженн¤ ћарс≥¤ вказуЇ на вплив музичноњ культури ћалоњ јз≥њ на √рец≥ю.Ќайв≥дом≥шим м≥фом, що в≥дсилаЇ до давньоњ епохи, Ї м≥ф про сп≥вц¤ ќрфе¤, сина фрак≥йського р≥чкового бога ≈агра ≥ музи  алл≥опи, гра ¤кого на золот≥й арф≥ зачаровувала не т≥льки людей, але й зв≥р≥в, дерева, скел≥. «а переказом, ќрфей в≥дправивс¤ в пекло, щоб вр¤тувати загиблу в≥д укусу гадюки дружину Ч н≥мфу ≈вр≥д≥ку. √ра на флейт≥ дозволила йому зачарувати ’арона, що погодивс¤ перевести ќрфе¤ через —т≥кс, проте порушивши заборону не дивитись на дружину до поверненн¤ додому, ќрфей назавжди втратив ≈вр≥д≥ку ≥ згодом загинув сам. ÷ей сюжет використовували давньогрецьк≥ драматурги (≈сх≥л, ≈вр≥п≥д), а в нову епоху Ч р¤д оперних композитор≥в ( . ћонтеверд≥, ’.¬. •люк та ≥нш≥). «аконодавцем найдавн≥ших правил гри на авлос≥ й закон≥в гармон≥њ вважавс¤ ќл≥мп. ћузичн≥ закони розум≥лис¤ ¤к досконал≥сть, погоджен≥сть, благозвучн≥сть. …ого учнем, за переказом, був “алет з  риту, що прин≥с у —парту звичай музичного супроводу (на флейт≥) г≥мн≥в Aполлону, a також xopовий сп≥в. ѕро принесенн¤ хорового сп≥ву з  риту згадуЇтьс¤ також в Ђ≤л≥ад≥ї √омера.

ћузичн≥ ≥нструменти

Ћ≤–ј

    ” музичн≥й практиц≥ ≥снували численн≥ р≥зновиди ≥нструмент≥в. —еред струнних ≥нструмент≥в переважають щипков≥:

    ‘орм≥нга Ч щипковий ≥нструмент ≥з корпусом нап≥вкруглоњ форми, з б≥чними планками, з'Їднаними вгор≥ поперечним бруском. ¬ 5-4 стол≥тт¤х до н. е. була вит≥снена л≥рою ≥ к≥фарою.

   Ћ≥ра Ч зг≥дно м≥фу була виготовлена √ермесом з панцира черепахи й подарована јполлону. ћала плаский, округлий корпус з≥ шк≥р¤ною мембраною, в≥д 3 до 11 жильних, кишкових, лл¤них або конопельних струн. Ћ≥ра, ¤к нос≥й культу јполлона протиставл¤лас¤ духовому авлосу, пов'¤заному з культом ƒ≥он≥с≥¤.

     ≥фара складалас¤ з корпуса Ч вузькоњ пр¤мол≥н≥йноњ (трапец≥Їпод≥бноњ) дерев'¤ноњ коробки (≥нод≥ округлоњ знизу), 2 ручок (прикр≥плених до корпуса в поздовжньому напр¤мку) ≥ поперечини (¤рма), що з'ЇднуЇ ручки. —труни однаковоњ довжини, але р≥зноњ товщини й нат¤ги прикр≥плювалис¤ знизу до передньоњ частини корпуса й зверху до поперечини паралельно площини корпуса й ручок. ” перш≥й половин≥ 7 стол≥тт¤ до н. е. мала с≥м струн, п≥зн≥ше 12.

  —амб≥ка (або самбука) Ч близькосх≥дного походженн¤ типу кутовоњ арфи (≥нша назва тригон).псалтер≥й (буквально Ч Ђперебираю струниї) мав трикутний або чотирикутний, част≥ше трапец≥Їпод≥бний корпус. —труни защипували пальц¤ми або плектром.

   —еред духових ≥нструмент≥в зустр≥чаютьс¤ ¤к ¤зичков≥, так ≥ флейтов≥:  јвлос Ч ¤зичковий ≥нструмент, що ¤вл¤в собою пару окремих цил≥ндричних або кон≥чних трубок з очерету, дерева, к≥стки, п≥зн≥ше з металу.  ожна з трубок мала з 3-5 (п≥зн≥ше б≥льше) пальцевих отвор≥в, причому правий авлос видобував б≥льш висок≥, а л≥вий Ч б≥льш низьк≥ звуки. ≤снувало дек≥лька р≥зновид≥в авлоса, за ¤кими в≥дом≥ так≥ назви ¤к бомб≥кс, борим, калам, і≥нгр, н≥ілар, ел≥м. јвлос широко використовувавс¤ дл¤ супроводу сольного й хорового сп≥ву, танц≥в, п≥д час похоронних ≥ вес≥льних обр¤д≥в, культових, в≥йськових й ≥нших ритуал≥в, а також у театр≥.

    ѕопередником сучасних м≥дних духових можна вважати корну Ч довгий р≥г, пр¤м≥й або закручений сп≥раллю, з розширюваним розтрубом в к≥нц≥. «вучав п≥д час ритуальних церемон≥й ≥ на пол≥ бою.« давньогрецьких ударних ≥нструмент≥в найб≥льш в≥дом≥ тимпан (попередник литавр), систр, кимвали (попередник тар≥лок), кротал≥, псиф≥ра, роптр та ≥нш≥. ѕроте ударн≥ ≥нструменти користувалис¤ меншою попул¤рн≥стю, н≥ж струнн≥ й духов≥.

     ” 3-2 стол≥тт¤х до н. е. у √рец≥њ з'¤вивс¤ попередник сучасного органу Ч г≥дравлос, сконструйований александр≥йським механ≥ком  тесиб≥Їм. ≤нструмент мав в≥д 4 до 18 труб, а тиск пов≥тр¤, що поступав в труби, п≥дтримувавс¤ стовпом води. √≥дравлос був розповсюджений у –имськ≥й ≥мпер≥њ, пот≥м у ¬≥зант≥њ.

–озкв≥т музичноњ культури

    –≥ст пол≥с≥в, у ¤ких в≥дбувалис¤ велик≥ культов≥ й громад¤нськ≥ св¤та, прив≥в до розвитку xopового сп≥ву п≥д акомпанемент духового ≥нструмента. –азом з авлосом ув≥йшла у вжиток металева труба. ѕост≥йн≥ в≥йни стимулювали розвиток в≥йськовоњ музики, що набувала пол≥тичного ≥ патр≥отичного значенн¤. –азом з тим розвиваЇтьс¤ й л≥рична поез≥¤, що виконувалась п≥д супров≥д музичних ≥нструмент≥в. —еред в≥домих автор≥в патр≥отичних п≥сень Ч јлкей, серед автор≥в л≥ричних п≥сень Ч јрх≥лох та —апфо.

      ласиком xopовоњ л≥рики став поет ≥ музикант ѕ≥ндар, автор г≥мн≥в, заст≥льних ≥ переможних од, що в≥др≥зн¤лис¤ розмањт≥стю форм, багатством ≥ примхлив≥стю ритм≥в. Ha основ≥ г≥мн≥в ѕ≥ндара розвинувс¤ диф≥рамб, що виконувавс¤ на д≥он≥с≥йських св¤тах (близько 600 до н. е.).

 ћузика стала нев≥д'Їмною частиною театральних д≥йств. “рагед≥¤ стаЇ синкретичним видом мистецтва, що поЇднуЇ в соб≥ драму, танець ≥ музику. јвтори трагед≥й Ч ≈сх≥л, ‘р≥н≥х, —офокл, ≈вр≥п≥д под≥бно давньогрецьким л≥ричним поетам, були одночасно й творц¤ми музики. ѕo м≥р≥ розвитку в трагед≥ю вводилис¤ музичн≥ парт≥њ корифе¤ ≥ актор≥в. Aр≥он вид≥лив сольну парт≥ю з xopу. Xop з Ђјнтигониї Cофокла Ђƒивних багато в св≥т≥ див, Ќайдивн≥ше ≥з них Ч людинаї став г≥мном —тародавн≥х јф≥н.

¬ченн¤ про музику

     ” —тародавн≥й √рец≥њ розвивалас¤ також музична теор≥¤ ≥ музична естетика. √еракл≥т вказав на д≥алектичну природу музики. ѕ≥фагор пов'¤зував музичну гармон≥ю з гармон≥Їю всесв≥ту ≥ дав математичне обірунтуванн¤ музичноњ ≥нтервал≥ки. Ќатом≥сть јристоксен на перше м≥сце ставив живе сприйн¤тт¤ музики людиною. „имало давньогрецьких ф≥лософ≥в займалис¤ проблемами музичноњ етики та естетики, зокрема ѕлатон та јристотель.

    ќсновоположним дл¤ Ївропейськоњ теор≥њ музики вважаЇтьс¤ вченн¤ ѕ≥фагора, ¤кому приписують встановленн¤ математичних сп≥вв≥дношень м≥ж частотами коливань окремих звук≥в ≥ винайденн¤ так званого ѕ≥фагор≥йського строю. «а легендою, ≥де¤ математичного по¤сненн¤ музичних ≥нтервал≥в прийшла мислителю, коли той проходив повз ковальню, ≥ удари молот≥в по ковадлу здалис¤ йому милозвучними ≥ гармон≥чними. ‘≥лософ вз¤вс¤ вивчати ковальський ≥нструментар≥й ≥ пом≥тив, що розм≥ри ковадел мають прост≥ сп≥вв≥дношенн¤ Ч одне перевищувало ≥нше в п≥втора або в два рази, що в≥дпов≥дало музичним ≥нтервалам кв≥нти чи октави. «а ≥ншою легендою, натхнений милозвучною ковальнею, ѕ≥фагор вз¤вс¤ експериментувати з≥ струнами однаковоњ довжини, ¤к≥ в≥н прикр≥пив до горизонтальноњ балки ≥ став п≥дв≥шувати на них ваги р≥зноњ величини, що впливали на висоту њх звучанн¤. «г≥дно б≥льш ≥мов≥рноњ верс≥њ, ѕ≥фагор досл≥джував природу музичних ≥нтервал≥в працюючи з монохордом Ч однострунним ≥нструментом.ѕ≥фагор вважав, що музична гармон≥¤ в≥дображаЇ гармон≥ю всесв≥ту, а музичн≥ ≥нтервали в≥дпов≥дали ≥нтервалам м≥ж «емлею, планетами та Ђнерухомимї зор¤ним небом. ÷¤ ф≥лософська концепц≥¤ була в≥дома п≥д назвою Ђгармон≥¤ сферї (або лат. Musica universalis) ≥ отримала нове диханн¤ в трудах н≥мецького астронома …огана  еплера. —имволом гармон≥њ сфер став тетраксис Ч трикутна ф≥гура, що представл¤ла пропорц≥њ 4:3, 3:2, 2:1, пов'¤зуван≥ з чотирьма стих≥¤ми, гармон≥Їю сфер, а також ≥нтервалами октави, кв≥нти ≥ кварти.

    ≤нший погл¤д на акустичну сторону музики представлений у јристоксена, ¤кий Ї автором трактат≥в Ђѕро елементи гармон≥њї, частково збереженого трактату Ђѕро елементи ритмуї ≥ збереженого фрагментарно Ђѕро музикуї, Ђѕро тониї, Ђѕро хориї. ƒосл≥джуючи природу сп≥ву та мовленн¤, јристоксен встановлюЇ м≥ж ними типолог≥чну р≥зницю у коливанн¤х висоти тону ≥ визначаЇ м≥н≥мальний дл¤ слуху ≥нтервал звуковисотност≥ ¤к Ђд≥Їзї. Ќе розгл¤даючи математичних виражень музичних ≥нтервал≥в, јристоксен натом≥сть виводить ус≥ музичн≥ ≥нтервали через сп≥вв≥дношенн¤ з основними Ч квартою, кв≥нтою та октавою, таким чином торуючи шл¤х до пон¤тт¤ темперованого строю.