ерам≥ка —тародавньоњ √рец≥њ

    ƒавньогрецька керам≥ка завд¤ки своњй в≥дносн≥й довгов≥чност≥ Ї добрим археолог≥чним матер≥алом дл¤ вивченн¤ мистецтва, побуту та ≥стор≥њ —тародавньоњ √рец≥њ. ¬азопис —тародавньоњ √рец≥њ включаЇ в себе розпис посудин р≥зних ≥сторичних пер≥од≥в, починаючи в≥д догрецькоњ м≥нойськоњ культури ≥ до елл≥н≥зму, тобто, починаючи з 2500 р. до н. е. ≥ включаючи останнЇ стор≥чч¤, що передувало по¤в≥ христи¤нства. √рецька керам≥ка Ї найпоширен≥шою знах≥дкою в археолог≥чних досл≥дженн¤х античноњ √рец≥њ, ви¤вити њњ можна в усьому ареал≥ розселенн¤ стародавн≥х грек≥в.  р≥м грецькоњ метропол≥њ, ¤ка значною м≥рою зб≥галас¤ з територ≥Їю сучасноњ √рец≥њ, в нього вход¤ть: зах≥дне узбережж¤ ћалоњ јз≥њ, острови ≈гейського мор¤, остр≥в  рит, частково остр≥в  ≥пр ≥ заселен≥ греками райони п≥вденноњ ≤тал≥њ. як експортний товар, грецька керам≥ка, а разом з нею давньогрецький вазопис, потрапила в ≈трур≥ю, на Ѕлизький —х≥д, в ™гипет ≥ ѕ≥вн≥чну јфрику. –озписну грецьку керам≥ку знаход¤ть нав≥ть у похованн¤х кельтськоњ знат≥.

    ѕерш≥ предмети грецького вазопису були знайден≥ в новий час в етруських похованн¤х. “ому њх спочатку в≥дносили до етруського або ≥тал≥йського мистецтва. ¬перше про грецьке походженн¤ знах≥док за¤вив …оганн …оах≥м ¬≥нкельманн, однак остаточно њх грецьке походженн¤ було встановлено лише на п≥дстав≥ перших археолог≥чних знах≥док у к≥нц≥ XIX стол≥тт¤ в √рец≥њ. « XIX стол≥тт¤ давньогрецький вазопис Ї важливим напр¤мком досл≥джень класичноњ археолог≥њ. —тародавн≥ греки розписували будь-¤к≥ види глин¤ного посуду, що використовувавс¤ дл¤ збер≥ганн¤, прийому њж≥, в обр¤дах та св¤ткуванн¤х. ¬ироби керам≥ки, оформлен≥ особливо ретельно, приносили в дар храмам або вкладали в похованн¤. ѕройшовши сильний випал, ст≥йк≥ до вплив≥в навколишнього середовища керам≥чн≥ посудини ≥ њх фрагменти збереглис¤ дес¤тками тис¤ч, тому давньогрецький вазопис незам≥нний при встановленн≥ в≥ку археолог≥чних знах≥док.

¬аза ÷ентур≥она

“ехнолог≥¤ виготовленн¤ та гончарн≥ майстерн≥

    ѕроцес виготовленн¤ керам≥ки в античн≥ часи в≥дновлюЇтьс¤ вченими на основ≥ анал≥зу глини, результат≥в розкопок античних гончарних майстерень, пор≥вн¤нн¤ њх ≥з сучасними аналогами ≥ результат≥в мистецтвознавчих досл≥джень розпису ваз. ƒжерелами ≥нформац≥њ також Ї сцени з житт¤ гончар≥в ≥ вазописц≥в з  ор≥нфських глин¤них табличок. «ображенн¤ гончарних майстерень збереглис¤ на 16 аттичних вазах ≥ на одному беот≥йському ск≥фос≥.

   ƒл¤ усп≥ху в гончарному мистецтв≥ вир≥шальне значенн¤ маЇ ¤к≥сть глини. √≥рська порода маЇ бути вив≥трена. ¬их≥дний матер≥ал часто розмочуЇтьс¤ на м≥сц≥ видобутку ≥ зм≥шуЇтьс¤ з ≥ншими добавками, що надавали глин≥ бажаний кол≥р п≥сл¤ випалу. √лина в  оринф≥ мала жовтуватий в≥дт≥нок, в јттиц≥ Ч червонуватий, у нижн≥й ≤тал≥њ Ч бурий кол≥р. ѕеред обробкою глина п≥ддавалас¤ очищенню. ƒл¤ цього в гончарн≥й майстерн≥ глину розмочувати або промивали у велик≥й Їмност≥. ѕри цьому велик≥ частки глинозему опускалис¤ на дно, а орган≥чн≥ дом≥шки п≥дн≥малис¤ до поверхн≥ води. √лин¤на маса пом≥щалас¤ пот≥м у другий бак, де з нењ видал¤лис¤ надлишки води. ƒал≥ глину виймали ≥ довгий час витримували у вологому стан≥. ѕ≥д час такого дозр≥ванн¤ глина Ђстар≥Її ≥ стаЇ еластичною. Ќадто жирн≥ (м'¤к≥) сорти глини перед обробкою зм≥шували з п≥ском або розмеленим керам≥чним боЇм дл¤ того, щоби Ђзнежиритиї њх, зробити глину м≥цн≥шою. ќск≥льки на прикрашених розписом аф≥нських вазах в≥дсутн≥ сл≥ди Ђзнежиренн¤ї глини, можна зробити висновок, що вони були виготовлен≥ з дуже добре Ђз≥стареноњї глини.

ѕротогеометрична амфора

    «алежно в≥д часу створенн¤, ≥сторичноњ культури ≥ стилю, давньогрецький вазопис под≥л¤Їтьс¤ на к≥лька пер≥од≥в.  ласиф≥кац≥¤ в≥дпов≥даЇ ≥сторичн≥й пер≥одизац≥њ ≥ розр≥зн¤Їтьс¤ по стил¤м. —тил≥ та пер≥оди не зб≥гаютьс¤. ѕер≥одизац≥¤ починаЇтьс¤ з крито-м≥нойського вазопису, одночасно з ¤ким ≥снувала к≥кладська керам≥ка (за стил¤ми ≥дентична критськ≥й) ≥ елладська керам≥ка (ранн≥й стиль Ч м≥н≥йська керам≥ка, ¤ку з часом зм≥нюють стил≥, ≥дентичн≥ критським). Ќезабаром п≥сл¤ приходу до √рец≥њ грек≥в ≥ завоюванн¤ ними  риту виникаЇ м≥кенський стиль керам≥ки.

  ” вузькому сенс≥ слова давньогрецький вазопис, що з'¤вивс¤ п≥сл¤ пад≥нн¤ м≥кенських ≥мпер≥й ≥ зникненн¤ њхньоњ культури, починаЇтьс¤ приблизно з 1050 рок≥в до н. е. пер≥одом геометрики. ѕо зак≥нченню ор≥Їнтал≥зуючого пер≥оду в VII ст. до н. е. ≥ з початком архањчного пер≥оду з'¤вивс¤ чорноф≥гурний вазопис ≥ наступний за ним ще в архањчному пер≥од≥ червоноф≥гурний вазопис . ќбидва стил≥ панують у вазопису класичноњ —тародавньоњ √рец≥њ в V та IV стол≥тт¤х до нашоњ ери. ƒал≥ з'¤вл¤ютьс¤ стил≥, що використовують додатков≥ кольори, ¤к, наприклад, вазопис по б≥лому фону, а починаючи з другоњ чверт≥ IV ст. до н. е. з'¤вл¤ютьс¤ вази-гнаф≥њ, в розпис≥ ¤ких дом≥нуЇ б≥лий кол≥р. ѕочинаючи з другоњ половини III ст. до н. е. виробництво прикрашеноњ розписом керам≥ки поступово згасаЇ, керам≥чний посуд зменшуютьс¤ в розм≥рах, њх розпис спрощуЇтьс¤ або виконуЇтьс¤ з меншою ретельн≥стю. ¬азопис на керам≥ц≥ зм≥нюЇтьс¤ рельЇфними прикрасами.

    « другоњ половини VII стол≥тт¤ до початку V стол≥тт¤ до н. е. чорноф≥гурний вазопис розвиваЇтьс¤ в самост≥йний стиль керам≥ки. ¬се част≥ше на зображенн¤х стали з'¤вл¤тис¤ людськ≥ ф≥гури.  омпозиц≥йн≥ схеми також зазнали зм≥н. Ќайб≥льш попул¤рними мотивами зображень на вазах стають бенкети, битви, м≥фолог≥чн≥ сцени, що розпов≥дають про житт¤ √еракла ≥ про “ро¤нську в≥йну. як ≥ в ор≥Їнтал≥зуючий пер≥од, силуети ф≥гур прорисовуютьс¤ за допомогою шл≥кера або гл¤нцевоњ глини на п≥дсушен≥й необпален≥й глини. ƒр≥бн≥ детал≥ прокреслюють штихелем. Ўийка ≥ дно посудин прикрашалис¤ в≥зерунком, в тому числ≥ орнаментами, в основу ¤ких покладено кучер¤в≥ рослини ≥ пальмове лист¤ (так звван≥ ѕальмети). ѕ≥сл¤ випалу основа ставала червоною, а гл¤нцева глина набувала чорного кольору. Ѕ≥лий кол≥р вперше стали використовувати в  оринф≥ перш за все дл¤ того, щоб в≥добразити б≥лизну шк≥ри у ж≥ночих ф≥гур.

    ≤нш≥ центри виробництва керам≥ки, ¤к, наприклад, јф≥ни, запозичили техн≥ку коринфського вазописного стилю. ƒо 570 року до н. е. јф≥ни нав≥ть перевершили  ор≥нф за ¤к≥стю своњх ваз та розмахом виробництва. ÷≥ аф≥нськ≥ вази отримали в мистецтвознавств≥ назву Ђаттична чорноф≥гурна керам≥каї.

   ¬перше майстри гончарства ≥ художники-вазописц≥ стал≥ з горд≥стю п≥дписувати своњ твори, завд¤ки чому њхн≥ ≥мена збереглис¤ в ≥стор≥њ мистецтва. Ќайзнаменит≥шим художником цього пер≥оду Ї ≈ксек≥й.  р≥м нього широко в≥дом≥ ≥мена майстр≥в вазопису ѕас≥ада ≥ ’ареса. ѕочинаючи з 530 року до н. е. з по¤вою червоноф≥гурного стилю чорноф≥гурний вазопис втрачаЇ свою попул¤рн≥сть. јле й у V стол≥тт≥ до н. е. переможц¤м спортивних змагань на так званих ѕанаф≥не¤х вручалис¤ панаф≥нейськ≥ амфори, ¤к≥ виконувалис¤ в чорноф≥гурн≥й техн≥ц≥. Ќаприк≥нц≥ IV стол≥тт¤ до н. е. нав≥ть наступив короткий пер≥од ренесансу чорноф≥гурного вазопису у етруск≥в.

„орноф≥гурний вазопис

    „ервоноф≥гурн≥ вази вперше з'¤вилис¤ близько 530 р. до н. е.. ¬важаЇтьс¤, що цю техн≥ку вперше застосував вазописець јндок≥д. Ќа в≥дм≥ну в≥д чорноф≥гурного вазопису, чорним кольором стали фарбувати не силуети ф≥гур, а навпаки тло, залишаючи ф≥гури незафарбованими. ќкремими щетинками на нефарбованих ф≥гурах виконувались найтонш≥ детал≥ зображень. –≥зн≥ склади шл≥кера дозвол¤ли отримувати будь-¤к≥ в≥дт≥нки коричневого. « по¤вою червоноф≥гурного вазопису протиставленн¤ двох кольор≥в стало об≥граватис¤ на вазах-б≥л≥нгвах, на одн≥й сторон≥ ¤ких ф≥гури були чорними, а на ≥нш≥й Ч червоними. „ервоноф≥гурний стиль збагатив вазопис великою к≥льк≥стю м≥фолог≥чних сюжет≥в, кр≥м них на червоноф≥гурних вазах зустр≥чаютьс¤ замальовки з повс¤кденного житт¤, ж≥ноч≥ образи та ≥нтер'Їри гончарних майстерень. Ќебачений колись дл¤ вазописи реал≥зм дос¤гавс¤ складними у виконанн≥ зображенн¤ми к≥нних запр¤г≥в, арх≥тектурних споруд, людських образ≥в у три чверт≥ ≥ з≥ спини.

    ¬азописц≥ стали част≥ше використовувати п≥дписи, хоча ¤к ≥ ран≥ше на вазах переважають автографи гончар≥в. √ончар≥ залишали п≥дпис у вигл¤д≥ свого ≥мен≥ у поЇднанн≥ з д≥Їсловом дав.-гр. ἐποίησεν (epóiesen Ч зробив), а вазописц≥ Ч дав.-гр. ἔγραψεν (égrapsen Ч намалював). якщо вазописець сам виготовл¤в посудину дл¤ розпису, то в≥н ставив обидва Ђштампиї. «авд¤ки п≥дписам вдалос¤ атрибутувати багато твор≥в гончарного мистецтва конкретним майстрам, одночасно склавши у¤вленн¤ про њх творчий розвиток.

„ервоноф≥гурний вазопис