ј–’јѓ„Ќј √–≈÷≤я

     јрхањчний пер≥од давньогрецького мистецтва охоплюЇ час в≥д 7 до 5 стол≥тт¤ до н. е. до Ч час формуванн¤ грецьких м≥ст-держав, тому ≥нод≥ ≥менуЇтьс¤ ≥сториками пол≥сним пер≥одом в ≥стор≥њ √рец≥њ. Ѕурхливий розвиток м≥ст спри¤в п≥днесенн¤ культури та мистецтва. ¬ 7-6 стол≥тт¤х до н. е. поширюЇтьс¤ грецька писемн≥сть, виникають науки Ч математика, медицина, астроном≥¤, виникаЇ ф≥лософ≥¤.јрхањчний пер≥од, в добу ¤кого стародавн≥ми греками розроблена ордерна система в арх≥тектур≥, закладен≥ п≥двалини грецькоњ скульптури та живопису, визначив шл¤хи подальшого розвитку давньогрецького мистецтва.

     –≥ст м≥ст, в першу чергу, в≥дбивс¤ на розвитку монументальноњ арх≥тектури. ’рам, в ¤кому встановлювались статуњ бог≥в, став основним типом громадських споруд. ¬≥н панував у м≥ськ≥й забудов≥, розташовуючись на центральн≥й площ≥ м≥ста, де в≥дбувались народн≥ з≥бранн¤ з р≥зних привод≥в, в тому числ≥ рел≥г≥йн≥ урочистост≥. Ќавколо давньогрецького храму зосереджувалось все житт¤ грецького пол≥су та його громад¤н. —аме тому арх≥тектур≥ храму прид≥л¤ли значну увагу. ¬же в 7 стол≥тт≥ до н. е. давньогрецьк≥ арх≥тектори розробили систему сп≥вв≥дношень м≥ж несучими та тими, що несуть, елементами споруди.÷¤ система сп≥вв≥дношень, ¤ка легла в основу арх≥тектури всього зах≥дного св≥ту, отримала назву ордерноњ системи. –анн≥ми ордерами вважаютьс¤ доричний (склавс¤ на ѕелопоннес≥ ≥ ¬елик≥й √рец≥њ) та ≥он≥чний (зародивс¤ в грецьких м≥стах-колон≥¤х на узбережж≥ ћалоњ јз≥њ). 

      Ќайб≥льш розповсюдженим типом давньогрецького храму був периптер. “акий храм сто¤в на високому стилобат≥, його центральний об'Їм Ч наос Ч оточували колони доричного або ≥он≥чного ордер≥в.  олона доричного ордеру спирались безпосередньо на стилобат. ѓњ стовбур прикрашали жолоби-каннелюри. «авершала колону проста кап≥тель ≥з круглоњ кам'¤ноњ подушки Ч ех≥н Ч та пр¤мокутноњ плити Ч абак. Ќад колонами розташовувавс¤ антаблемент з трьох частин: безпосередньо на колон≥ лежав арх≥трав, на ньому Ч фриз ≥з пр¤мокутних плит Ч метопи Ч ≥ вертикальних плит Ч тригл≥фи. Ќад фризом розташовувавс¤ карниз. ‘асади храм≥в часто прикрашали фронтони з≥ скульптурними композиц≥¤ми. ¬нутр≥шн≥й прост≥р храму (наос або целла) р¤дами колон м≥г под≥л¤тись на к≥лька прим≥щень, в одному з них встановлювалась стату¤ бога, ¤кому присв¤чувавс¤ храм (класичним прикладом архањчного доричного периптера можуть слугувати ’рам јполлона в  оринф≥). ≤он≥чний ордер в≥др≥зн¤вс¤ в≥д доричного б≥льшою легк≥стю та витончен≥стю пропорц≥й. ≤он≥чна колона спиралась на базу ≥ ув≥нчувалась кап≥теллю, прикрашеною двома волютами. ’рами греки будували ≥з блок≥в вапн¤ку або мармуру, не з'Їднуючи њх жодним скр≥плюючим розчином. ќкрем≥ арх≥тектурн≥ детал≥, а також детал≥ скульптурного оздобленн¤ храм≥в фарбувались у ¤скрав≥ кольори. ќсновний принцип грецькоњ античноњ пол≥хром≥њ пол¤гав в тому, що вс≥ велик≥ частини буд≥вл≥, вс≥ широк≥ площини (щабл≥, колони, ст≥ни целли) залишали нерозфарбованими, тобто нижн¤ частина храму залишалась б≥лою. ќдночасно вс≥ ефекти пол≥хром≥њ зосереджували на др≥бних елементах буд≥вл≥, а також його верхн≥й частин≥. ¬с≥ горизонтальн≥ детал≥ п≥дкреслювали червоним кольором Ч вињмки на кап≥тел≥, верхню смужку арх≥траву ≥ нижню поверхню карнизу. ¬ертикальн≥ елементи вид≥л¤ли темно-син≥м або чорним кольором, зокрема тригл≥фи.

ќрдер

ћосхофор з јф≥нського акропол¤, Ќовий музей акропол¤

 ѕол≥хромн≥ кори јф≥ни та јртем≥ди

    ѕер≥од архањки був часом зародженн¤ й прославленоњ давньогрецькоњ скульптури. –озвиток пластики визначавс¤, в першу чергу, естетичними вимогами сусп≥льства. „аст≥ збройн≥ з≥ткненн¤ м≥ж народами потребували в≥д грецьких воњн≥в чималоњ ф≥зичноњ сили. « юних рок≥в елл≥ни займалис¤ г≥мнастичними вправами, покликаними розвинути м≥ць та силу т≥ла, а також укр≥пити волю воњна. ≈стетичн≥ у¤вленн¤ стародавн≥х грек≥в не в≥дд≥л¤ли ф≥зичноњ та духовноњ краси, а навпаки вони вважали, що ф≥зична краса маЇ св≥дчити й про красу духовну Ч принцип калокагат≥њ. —тановленню такого св≥тогл¤ду спри¤ли й ќл≥мп≥йськ≥ змаганн¤, переможц≥в ¤ких шанували трохи не р≥вно ≥з богами. ќбраз красивоњ людини в добу архањки знайшов своЇ в≥дображенн¤ у стату¤х юнак≥в, званих куросами. ћайже вс≥ вони однотипн≥: зображують юнака у повний зр≥ст, мають спрощений геометризований силует. —татичн≥сть пози передаЇтьс¤ постановкою н≥г Ч л≥ва нога посталена попереду правоњ. ѕ≥дкреслюючи атлетичн≥сть постави, скульптор поки що схематично окреслюЇ грудн≥ м'¤зи, д≥афрагму та м'¤зи живота. ≤ншим, не менш розповсюдженим типом скульптури, були й зображенн¤ д≥вчат Ч кори. ¬ јф≥нах вперше вони з'¤вились ¤к ф≥гури юних жриць богин≥ јф≥ни, ¤к≥ встановлювали на јкропол≥. ƒ≥вчат зображували нерухомими у довгих пеплосах, перев'¤заних по¤сом. √олову кори ≥з довгим хвил¤стим волосс¤м м≥г прикрашати в≥нок, вуха прикрашали сережки. ¬ л≥в≥й руц≥ кора тримала в≥нок або г≥лку. ƒедал≥ образ кор все б≥льше в≥дпов≥дав гуман≥стичним ≥деалам давньогрецькоњ культури: скульптор зображував мигдалепод≥бн≥ оч≥ жриц≥, тонк≥ дуги бр≥в, ледь пом≥тну посм≥шку на вустах.ѕод≥бно до арх≥тектурних споруд, давньогрецьк≥ скульптури також не були монохромними. Ќа багатьох архањчних стату¤х збереглись фрагменти фарб. ¬олосс¤ кор традиц≥йно зображували золотистим, оч≥ та брови Ч чорними, рожевий в≥дт≥нок мармуру чудово передавав тон людськоњ шк≥ри. Ќе менш ошатними був й од¤г жриць.

    ¬ 6 стол≥тт≥ до н. е. —тародавн≥ јф≥ни вступили в епоху свого розкв≥ту, поступово ставши рем≥сничим, торговим ≥ культурним центром ≈ллади. ¬ добу свого правл≥нн¤ аф≥нський тиран ѕ≥с≥страт розпочав масштабну розбудову јкропол¤. Ќайдавн≥ший храм богин≥ јф≥ни √екатомпедон зайн¤в центральне м≥сце. ѕ≥д час розкопок на початку 20 стол≥тт¤ археологи знайшли скульптури з≥ сх≥дного фронтону √екатомпедона, сюжети ¤ких запозичен≥ ≥з давньогрецькоњ м≥фолог≥њ: сцени боротьби √еракла ≥з “ритоном, зображенн¤ “ифона Ч дракона ≥з трьома людськими т≥лами, крилами та зм≥њними хвостами. Ќезважаючи схематизм ф≥гур вони набагато б≥льш виразн≥ ≥ жив≥, ан≥ж статичн≥ куроси. ѕоруч ≥з храмами на јкропол≥ встановлювали р≥зноман≥тн≥ присв¤чувальн≥ статуњ, серед них мармурова стату¤ юнака, ¤кий несе жертовного тел¤ Ч ћосхофор (близько 570 до н. е.). ”мовн≥сть зображенн¤ (волосс¤ та борода ћосхофора нагадують геометричний в≥зерунок) поЇднуЇтьс¤ ≥з живим сприйн¤тт¤м людини ≥ тварини (в добу христи¤нства образ ћосхофора трансформуЇтьс¤ у ƒоброго ѕастир¤). —кульптури архањки поступово стаЇ б≥льше реал≥стичною, що призведе до розкв≥ту класичноњ скульптури з 5 стол≥тт¤ до н. е.